Термін "смог" вперше застосували у Великій Британії на початку ХХ сторіччя. Саме так доктор Генрі Антуан де Во назвав суміш з їдкої задимленості та туману, що виникає у великих містах переважно у зимовий час.
У промислових регіонах смог був нормою через велику кількість спалюваного вугілля.
У XXI столітті жителі мегаполісів періодично спостерігають фотохімічний смог. Він утворюється через суміш оксиду азоту та ЛОС (летких органічних сполук), з яких під дією сонячних променів утворюється озон та вторинні забруднювачі.
У природі озон виконує важливу функцію – його шар захищає населення планети від згубного впливу УФ-променів. Але коли газ перебуває близько до землі, то викликає печіння в очах, напади респіраторних хвороб та астму.
Смог виникає за низької вологості у безвітряну погоду, коли в повітрі досягається критичний вміст забруднювачів, необхідних для його утворення. Азот потрапляє в повітря з вихлопних газів та внаслідок заводських викидів, а ЛОС виділяються з фарби та бензину.
Найвищий рівень смогу в містах, розташованих у долинах, як-от Лос-Анджелес і Мехіко.
Не менш небезпечна для людей й велика кількість пилу, який складається з безлічі мікрочастинок, а саме:
- суміш різних мінеральних частинок;
- пилок;
- сажа й дим;
- лусочки шкіри;
- текстильні та паперові волокна;
- інші мікрочастинки невизначеного виду.
Також у домашньому пилу містяться пилові кліщі, продукти життєдіяльності яких спричиняють напади алергії та респіраторні хвороби, астму та пневмонію.
Прибирання й провітрювання не рятують від пилу, а щільно закриті вікна – від смогу.
Єдина можливість дихати чистим повітрям, коли воно забруднене зовні та всередині – використовувати побутові очищувачі повітря від смогу.
Завдяки трирівневій системі фільтрації пристрій затримує дрібні частинки пилу, диму, гару та інших забруднювачів, очищаючи повітря до параметрів високогірного.
